Саморобні печі для опалення тепличних конструкцій

Опалюють теплиці за допомогою різних приладів саморобних і заводських.
«Дідівськими» кам'яними печами та звареними металевими «буржуйками», новомодними ІК обігрівачами й з допомогою кабельного? Паливом для печей служить газ та твердопаливні матеріали, або ж прилади живлять від електромережі. Деякі умільці монтують власні джерела електроенергії для тепличних обігрівачів.

Якісні обігрівачі можна придбати практично в будь-якому спеціалізованому магазині. Але деякі працелюбні дачники люблять попрацювати головою і руками, і зробити обігрівач власноруч. Вибір між промисловим приладом і «ручною роботою» майстра залежить від якості теплиці, немає сенсу обігрівати модель з віконних рам за допомогою дорогого. Від розмірів теплиці та матеріального забезпечення тепличника. Крім того, деякі садівники-аматори дотримуються думки, що теплична споруда – це не будинок. І занадто вихитруватися при його обігріві потрібно ні.

За якими б причинами ви не вирішили зайнятися саморобним обігрівачем для теплиці, ми пропонуємо вам – дещо не надто складних варіантів.
«Піч на дровах»: звична модель для опалення за допомогою тріски й дров
Ця піч розрахована на довге і повільне згоряння палива в баку.

Основними елементами конструкції вважаються:

• безпосередньо паливний відсік;
• димохід, обладнаний засувкою (звичайно металевою).

Також конструкція має друге дно, кришку і дверцята. Ну і яка ж піч обійдеться без піддувала.

Пекти цієї конструкції здатна перепалювати як щепу, так і усіляку тирсу, а також дробки невеликого розміру, і невелике дерев'яне сміття (гілки,  До особливостей печі можна віднести спосіб її завантаження – на дві третини обсягу паливного відсіку. Процес завантаження, якого виглядає наступним образом:

• для початку в відсіку встановлюємо трубу-конус;
• засипаємо тирсу і щільно трамбуємо;
• поміщаємо на дно печі дрова, через піддувало;
• швидким рухом прибираємо конус, так щоб тирса зберегли свою форму;
• закриваємо дверцяткою.

Далі залишається|лише|відкрити|піддувало|і|підпалити|паливо. В експлуатації пічка, як бачите, проста. А яка ж технологія її виготовлення?

Для початку ми готуємо все матеріали й компоненти, потрібні для виробництва робіт, в першу чергу це труби з товстою стінкою d=40 см під паливний| Потім стане в пригоді сталевий 5 міліметровий лист (можна замінити чорною жерстю) і інструменти для роботи з металом (болгарка, зварювальний апарат).

Коли все зібрано, можна починати монтаж.
Спочатку робимо дно майбутньої печі. З цією метою достатньо вирізати круглий фрагмент, відповідний діаметру заготовленої для паливного відсіку труби. Зробити це можна елементарно: або заміряти діаметр і намалювати круг відповідного розмір, або обвести трубу, а потім вирізати, наприклад, болгаркою. У його центрі потрібно зробити невеликий отвір розміром від 50 мм до 80 мм.

Далі виготовляємо сам бак: для цієї мети в заготовці (шматку труби) робимо отвір-коло діаметр якого 100 мм. Потім нас має: 

• кількість надрізів – 50 шт.;
• d = 0,8 - 1 мм.

З'єднуємо трубу і дно, шляхом зварювання, закінчуючи паливний бак. Тепер можна виготовити кришку. Для цього потрібна сталь. Використовуватимемо листову. У центрі кришки робимо отвір, точно відповідний діаметру труби. Це потрібно, щоб кришка щільно прилягала до труби. Потім потрібно проробити додатковий отвір біля краю кришки, дозволить подавати повітря в пічку, і забезпечити й відрегулювати тягу.
Далі приступаємо до виготовлення заслінки. Це зробити дуже просто, беремо стандартну металеву кришку від банки, можна зробити до нєї ще пару ручок-скоб для зручності. Їх роблять зі звичайних прутів металу.

• Наступним етапом монтуємо димохід. Починається процес з'єднання за допомогою хомута труби-бака і заготовленого нами патрубка (d = 10 см). Потім потрібно вварити цей патрубок у вірніше частини пічки з боку.
• Монтуємо піч, з'єднуючи все зроблені нами елементи, в тому числі патрубок і димохід, при цьому стики потрібно ущільнити спеціальним запалювання  з| Пекти практично придатна до експлуатації, залишилося зробити для ніший опорний каркас. Він виготовляється із металопрофілю і вварюється в основу печі.
• Встановлюємо готову печку в теплиці. При цьому є пара умов, які варто дотримати – це прибрати від печі, легкозаймисті матеріали і утриматися від висаджування поруч із піччю рослин. Металева піч в процесі роботи буквально пашить жаром. Зростаючі поблизу рослини ризикують просто загинути від високих температур.

Пекти із цегли обладнана боровом

Це досить масивна споруда, такі печі краще обладнати боровом. Боров, у цьому випадку не кнур, який зазнав специфічної операції, а всього лише канал для відведення газів. Фактично це труба, що забезпечує гарну тягу, вона розташована горизонтально і має підйом по ходу димів і газів. Як завжди, починати потрібно починати зі збору матеріалу. Нам потрібно:
• труби – 2 шт.;

• плити металеві – 2 шт.;

• цегла – 400 шт.

Для наших цілей підійдуть як нові матеріали, так і б/у в нормальному стані. Для викладки печі краще використовувати спеціальну пічну цеглу.
Цегляна піч робиться на міцній підставі. Його краще лити з бетонної суміші та робити у вигляді моноліту.

Для того, щоб забезпечити доступ в повітря тепличної споруди, потрібно вгорі топки встановити й вмурувати «на мертво» пару труб. Природна тяга створюється коштом різниці тиску в приміщенні теплиці та зовні. Така різниця створюється при закритій щільно дверці для видалення сміття. При спалюванні палива вигорає кисень, повітря стає розрідженим і це забезпечує природну тягу.

З приміщення теплиці повітря бічними трубами «засмоктується» в камеру піддува, а звідти розподіляється по каналах. В канали повітряні маси попадають через повітрозабір. Зігріваючись, вона обігріває грунт.
Зазвичай безпосередньо над топкою стараються встановити ємність з водою. Для печі це абсолютно не потрібно, це не є її елемент. будуть рости значно інтенсивніше.
Топлять цю конструкцію з вулиці. Канали печі потрібно обов'язково прочищати. Для цих цілей є спеціальні дверцята, і облаштований приямок в нижній частині стояка (під ним), туди можна буде вигрібати сажу. Прочищати канали зручно допомогою жорсткої щітки. Дуже добре, якщо вона має довгу рукоять.