Корзина
557 отзывов
+380
97
139-50-79
+380
99
374-05-40
Теплицы-полив-отопление от компании "ЭКО ТЕПЛИЦА"
Корзина
ДБН В.2.5-24-2003 ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ частина 1

ДБН В.2.5-24-2003 ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ частина 1

ДБН В.2.5-24-2003 ЕЛЕКТРИЧНА КАБЕЛЬНА СИСТЕМА ОПАЛЕННЯ частина 1

Требования ДБН В.2.5-24-2003 к установке нагревательных кабелей

ВВЕДЕНІ ВПЕРШЕ

ЗМІСТ
1 Загальні положення
2 Особливості теплового режиму приміщень з ЕКСО
3 Вибір параметрів ЕКСО ПД
4 Вибір параметрів ЕКСО ТА
5 Вибір нагрівальних кабелів для приміщень з ЕКСО
6 Конструкції підлог з нагрівальними кабелями
7 Укладання нагрівального кабелю в будівельні конструкції
8 Автоматичне керування ЕКСО
9 Електроживлення ЕКСО
10 Облік електроспоживання
11 Електробезпека
12 Енергозбереження
13 Пожежна безпека
Додаток А Нормативні посилання
Додаток Б Терміни, їх визначення, умовні позначення
Додаток В Приклад вибору параметрів ЕКСО ПД
Додаток Γ Приклад вибору параметрів ЕКСО ТА
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Вимоги цих державних будівельних норм є обов'язковими для всіх підприємств, організацій та фізичних осіб на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.
Ці Норми поширюються на проектування та монтаж електричних кабельних систем опалення (далі — ЕКСО) з номінальною напругою до 1000 В, нагрівальні елементи яких укладаються без посередньо в будівельні конструкції як при новому будівництві, так і реконструкції приміщень, будинків і споруд наступного призначення:
– житлових, зазначених у СНІП 2.08.01 та ДБН-79;
– адміністративних та побутових, зазначених у СНІП 2.09.04;
– громадських, що перелічені у додатку А ДБН В.2.2-9;
– навчальних та дитячих дошкільних закладів, зазначених у ДБН В.2.2-3 і ДБН В.2.2-4;
– закладів охорони здоров'я, зазначених у ДБН В.2.2-10;
– культурних і культурно-видовищних закладів;
– агропромислових комплексів, у тому числі тваринницьких підприємств, теплиць і парників, зазначених відповідно у ДБН В.2.2-1 і ДБН В.2.2-2;
– промислових підприємств.
Ці Норми не поширюються на наступні приміщення:
– вибухонебезпечні;
– з хімічно активним середовищем;
– де ведуться роботи з джерелами іонізуючих випромінювань та радіоактивними речовинами, або останні зберігаються.
Ці Норми також не поширюються на проектування та монтаж ЕКСО, які застосовуються для опалення пересувних установок; трубопроводів і резервуарів; систем протиобліднення відкритих поверхонь: сходів, шляхів, дахів будинків тощо.
Для визначення обов'язковості виконання вимог цих Норм використовуються слова «повинно», «слід». Слова «як правило» означають, що дана вимога є переважаючою, а відступ від неї повинен бути обгрунтованим. Слово «рекомендується» означає, що дане рішення є одним із кращих, але не обов'язковим для виконання. Слово «допускається» означає, що дане рішення застосовується як виняток, наприклад, внаслідок обмеженої можливості застосування інших рішень.
Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, та визначення основних термінів наведено відповідно в додатках А і Б.
1.1 ЕКСО — різновид систем розподіленого електроопалення, в яких електрична енергія пере творюється на теплову в спеціальному нагрівальному кабелі, вбудованому у будівельну конструк цію, і призначена для забезпечення заданої температури повітря в приміщенні і/або на визначеній поверхні конструкції (далі — температура).
ЕКСО поділяються на ЕКСО прямої дії (далі — ЕКСО ПД) та ЕКСО з теплоакумуляцією (далі -ЕКСО ТА).
1.2 ЕКСО ПД або ЕКСО «повне опалення» (далі — ЕКСО ПО), або ЕКСО «тепла підлога» (далі — ЕКСО ТП) — різновид ЕКСО, нагрівальний кабель якої вбудований у будівельну конструкцію малої теплоємності.
ЕКСО ПД може використовуватись як основна для повного опалення приміщень, так і додат кова у складі інших основних систем опалення (водяної, парової, повітряної тощо).
Установчу потужність ЕКСО ПД, що використовується як додаткова система опалення, виби рають, як правило, до 50% від розрахункових тепловтрат приміщення.
ЕКСО ТП слід використовувати як додаткову для забезпечення комфортної температури під логи.
1.3 ЕКСО ТА — різновид ЕКСО періодичної дії, нагрівальний кабель якої вбудований у будівель ну конструкцію великої теплоємності. Властивості і конструктивні параметри її вибрані так, щоб забезпечити безперервну протягом доби нормативну віддачу теплоти при споживанні електричної енергії в інтервалі нічного мінімуму добового циклу навантаження електричної мережі.
1.4 До складу ЕКСО ТА, як правило, входять електричні прилади-догрівачі теплоти з малою теплоємністю.
Установчу потужність догрівачів слід вибирати не менше 25% і не більше 50% від розрахун кових тепловтрат приміщення. При цьому живлення електроенергією приладів-догрівачів здійс нюють, як правило, за вільним графіком.
1.5 Нагрівальні кабелі ЕКСО, як правило, укладають у підлогу приміщення; допускається укладання нагрівальних кабелів у стінах або стелі.
1.6 При проектуванні і монтажі ЕКСО, крім положень цих Норм, слід також керуватись вимо гами інших нормативних документів, чинних в Україні.
Замовник у завданні на проектування може пред'явити додаткові технічні вимоги, які не су перечать цим Нормам та чинній нормативній документації.
1.7 У приміщеннях з використанням ЕКСО рівень теплозахисту будинків та споруд повинен бути не менше ніж зазначений у відповідних нормативних документах України.
1.8 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації ЕКСО повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.
1.9 Проектна документація ЕКСО повинна містити:
– пояснювальну записку;
– електричні схеми підключення ЕКСО до живильної електромережі і схеми автоматичного керування;
– креслення (плани, розрізи тощо) з розміщенням елементів ЕКСО;
– розрахунки (теплотехнічні та електричні) для вибору елементів ЕКСО і живильної електро мережі, а також техніко-економічні обгрунтування (за необхідності);
– специфікації обладнання та матеріалів;
– кошторис.
Примітка. Розрахунки та техніко-економічні обгрунтування повинні зберігатись у проектній організації і надаватись замовнику за вимогою.
1.10 При передачі ЕКСО в користування замовнику організація, яка виконувала монтажні роботи, повинна надати йому експлуатаційну документацію, що містить такі дані:
– склад ЕКСО, принципи її дії та основні параметри;
– плани розташування нагрівальних кабелів, кабельних муфт і датчиків температури в при міщеннях із зазначенням глибини укладання елементів ЕКСО;
– електричні схеми живлення і підключення пристроїв керування;
– обмеження, які стосуються розташування меблів та додаткового покриття підлог, наприклад, килимів;
– особливості, які враховувались під час укладання нагрівальних секцій, наприклад, зазначення місць для можливого розташування проникаючих кріпильних засобів;
– технічні паспорти елементів ЕКСО, включаючи пристрої керування та захисту;
– докладні вказівки з експлуатації і забезпечення безпеки під час експлуатації;
– акти випробувань;
– гарантійні зобов'язання.
1.11 ЕКСО ТА слід проектувати з урахуванням вимог ДСТУ 2339.
2 ОСОБЛИВОСТІ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
2.1 Для приміщень з ЕКСО дійсні вимоги до параметрів мікроклімату відповідно до норм, зазначених у ГОСТ 12.1.005, СНІП 2.04.05, ДСН 3.3.6.042, ДСНіП 239 з урахуванням цих Норм.
2.2 Для приміщень з ЕКСО у холодний період року та в перехідних умовах середньодобову температуру внутрішнього повітря допускається приймати меншою від норм, зазначених у нор мативних документах на проектування будинків і споруд, але не нижче ніж на 3 °С при відпо відному збільшенні температури внутрішніх поверхонь огороджувальних конструкцій приміщень за рахунок дії ЕКСО.
2.3 3 урахуванням 2.2 середньодобову температуру внутрішнього повітря приміщень tν з ЕКСО ТА рекомендується приймати не менше 15,5 °С для житлових приміщень; розрахункову температуру внутрішнього повітря приміщень іншого призначення — з урахуванням технології відповідного виробництва.
2.4 За розрахунковий період ЕКСО ТА амплітуда коливань Aht температури внутрішнього повітря tν повинна знаходитись в діапазоні плюс-мінус 2,5 °С.
2.5 У житлових приміщеннях з ЕКСО середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги τν в приміщеннях з постійним перебуванням людей слід приймати не більше 28 °С (в приміщеннях з паркетним лицьовим покриттям підлоги — не більше 26 °С).
2.6 В зонах найбільшого охолодження приміщення середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати не більше 35 °С.
2.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей середньодобову температуру на поверхні гріючої підлоги слід приймати за СНІП 2.04.05.
ДБН В.2.5-24-2003 2.8 За розрахунковий період ЕКСО ТА допустима надмірна температура на поверхні гріючої підлоги за добу τνΔ відносно температур, зазначених у 2.5, 2.6, визначається параметром Td в градусо-годинах за співвідношенням
Td = ( τνΔ — τν) • dΔ / 2 ≤ 4°С•год, (2.1)
де d Δ- тривалість дії надмірної температури, год.
2.9 Середньодобову температуру внутрішніх поверхонь гріючих стін та стелі слід приймати за СНІП 2.04.05.
2.10 Максимальні значення інтенсивності теплового опромінення людини в приміщеннях з ЕКСО ТА не повинні перевищувати нормованих значень за ДСН 3.3.6.042.
3 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ПД
3.1 Параметрами ЕКСО ПД, які підлягають вибору на стадії проектування, є:
– розрахункова теплова потужність нагрівальних секцій Qreght;
– розрахункова електрична потужність системи Preght;
– крок укладання нагрівального кабелю Sht.
3.2 Розрахункові тепловтрати приміщення Qνht слід визначати за СНІП II-3 та СНІП 2.04.05.
3.3 Загальні опори теплопередачі шарів огороджувальної будівельної конструкції приміщення, що розташовані відповідно між нагрівальними секціями і внутрішнім повітрям приміщення Rsi та між нагрівальними секціями і навколишнім середовищем зовні опалюваного приміщення (повітря суміжного приміщення, грунт тощо) Rse, слід визначати згідно зі СНІП II-3 та СНІП 2.04.05.
Примітка. Допускається не враховувати віддачу теплоти крізь торцеві поверхні гріючих ого роджувальних конструкцій, які межують з іншими огороджувальними конструкціями.
3.4 Розрахункову теплову потужність нагрівальних секцій Qreght, Вт, визначають за формулою
ДБН В.2.5-24-2003
Qreght = Qνht • (Rsi + Rse) / Rse. (3.1)
3.5 Розрахункову електричну потужність нагрівальних секцій Preght, Вт, визначають за фор мулою
Preght = kz•Qreght (3.2)
де kz = 1,3 — коефіцієнт запасу, який враховує можливість перевищення фактичних втрат теплоти у приміщенні порівняно з розрахунковими; можливість зниження фактичної напруги в елек тричній мережі в порівнянні з номінальною; необхідність швидкого прогрівання підлоги при низьких зовнішніх температурах.
3.6 Для укладання слід використовувати нагрівальні секції певної номінальної потужності та довжини, які постачає підприємство-виробник, з електричною потужністю, найближчою до біль шого розрахункового значення за формулою (3.2).
Довжина нагрівального кабелю Lk, м, визначається за формулою
Lk = Preght / Pn, (3.3)
де Pn — номінальна потужність нагрівального кабелю на 1 м, Вт/м, за даними підприємства-вироб-ника.
3.7 Крок укладання (в осях) нагрівального кабелю Sht, см
Sht = 100•F ht / Lk (34)
де Fht — площа гріючої підлоги, м2.
3.8 Розрахунковий крок укладання нагрівального кабелю повинен забезпечити умову
Kr ≥ Krd (3.5)
ДБН В.2.5-24-2003
де Kr — визначена кратність радіуса внутрішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра;
Krd — допустима кратність радіуса зовнішньої кривої вигину нагрівального кабелю до його зовнішнього діаметра за даними підприємства-виробника. За відсутності даних слід приймати не менше 5-6 зовнішніх діаметрів кабелю.
4 ВИБІР ПАРАМЕТРІВ ЕКСО ТА
4.1 Теплотехнічний розрахунок приміщень, будинків і споруд з ЕКСО ТА слід здійснювати відповідно до СНІП ІІ-3, СНІП 2.04.05 та цих Норм.
4.2 Вихідними даними для вибору параметрів ЕКСО ТА є:
– розрахункові температури зовнішнього повітря за СНІП 2.01.01;
– санітарно-гігієнічні умови, зазначені у 2.3-2.8, та контрольні показники питомих потоків теплоти, зазначені у додатку 25 до СНІП 2.04.05;
– розрахункові втрати теплоти в приміщенні Qνht;
– показники теплостійкості елементів огороджувальних будівельних конструкцій споруд.
4.3 Детальні розрахунки параметрів ЕКСО ТА рекомендується здійснювати за комп'ютерними прикладними пакетами з урахуванням впливу всіх огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та інших архітектурно-планувальних і режимно-експлуатаційних факторів на процес теплообміну в приміщенні.
4.4 Параметри ЕКСО ТА допускається вибирати за спрощеною методикою, яка базується на теорії теплостійкості огороджувальних конструкцій і містить такі розрахунки:
– теплової потужності нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуляційний шар
Qreghtb;
– амплітуди коливання температури повітря в приміщенні Aht;
ДБН В.2.5-24-2003 — товщини акумуляційного шару підлоги mb;
– потужності догрівачів Qreghtc;
– електричної потужності нагрівальних кабельних секцій акумуляційного шару Preghtb та до грівачів Preghtc.
4.5 Теплову потужність ЕКСО ТА слід визначати після архітектурно-планувального вирішення будинку, споруди та приміщення у такій послідовності.
4.5.1 Показники питомого потоку теплоти gνh будинку слід визначати за розрахунковими теп ловтратами будинку Qνht, віднесеними до 1 м2 загальної площі житлових будинків Fl, або до 1 м2 корисної площі громадських будинків Ff;
4.5.2 Розрахунковий питомий потік теплоти qregh, Вт/м2, від ЕКСО ТА слід відносити до 1 м2 площі гріючої підлоги
qregh = Qνht / Fht; (4.1)
4.5.3 Для будинків з ЕКСО ТА значення контрольного показника питомого теплового потоку qhn, Вт/м2, наведеного у додатку 25 до СНІП 2.04.05, слід перераховувати на одиницю площі гріючої підлоги
qhn =qhn • Fl, f / Fht (4.2)
4.5.4 Умови неперевищення контрольних показників, зазначених у додатку 25 до СНІП 2.04.05, відносно площі гріючої підлоги
q
hn ≥ qregh (4.3)
4.5.5 Якщо qhn ≥ qregh, то слід визначити допустимий питомий потік теплоти, Вт/м2,
qmaxh = α si • ( τν — τν) (4.4)
ДБН В.2.5-24-2003
де α si — коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конструкції, Вт/ (м2 •°С).
4.5.6 Якщо qregh ≤ qmaxh, то середню теплову потужність, Вт, акумуляційного шару ЕКСО ТА слід визначати за формулою
Qreghtb = kz • qregh • Fht (4.5)
4.5.7 Якщо qregh > qmaxh, то в складі ЕКСО ТА слід передбачати догрівачі. Питомий тепловий потік догрівачів, Вт/м2, слід визначати за формулою
qhc = qregh — qmaxh (4.6)
4.5.8 Потужність догрівачів, Вт, згідно з контрольними показниками, зазначеними у додатку 25 до СНІП 2.04.05, слід визначати за формулою
Qreghtc = kz • qh c • Fhf (4.7)
Незалежно від розрахунків за формулою (4.7) необхідно дотримуватись співвідношення, яке вказане у 1.4:
0,5Qνht≥ Qreghtc ≥ 0,25 Qνht.
4.5.9 Якщо q
hn < qregh, тобто умова (4.3) не виконується, то слід перейти до іншого архітектур но-планувального вирішення (наприклад, зменшити коефіцієнт скління) або вжити інших енерго зберігаючих заходів (наприклад, зменшити трансмісійні втрати шляхом використання більш доско налої теплоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій, теплоутилізаторів тощо), які забез печать виконання вимог додатка 25 до СНІП 2.04.05 і повторити розрахунок.

ДБН В.2.5-24-2003
4.6 Розрахункова, амплітуда коливань температури внутрішнього повітря приміщення з ЕКСО ТА, °С, повинна відповідати вимогам СНІП ІІ-3 та 2.4 цих Норм
Areght = (0,7 • M • Qreghtb) / (ΣFi • Bi), (4.8)
де Μ — коефіцієнт нерівномірності віддачі теплоти гріючою підлогою, який слід визначати за кривими M = f (mb, kb) на рисунку 4.1, при прийнятих значеннях товщини підлоги mb і коефіцієнта циклічності kb = Ζb / Tb;
Ζb — період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (тривалість зарядження), год;
Tb — період циклічного виділення теплоти, який визначається відрізком часу між двома послі довно повторюваними включеннями нагрівального кабелю до електричної мережі, год;
Qreghtb — визначають за формулою (4.5);
Fі — площа і-ї огороджувальної будівельної конструкції, яку визначають за внутрішніми роз мірами приміщення, м2;
Bі — коефіцієнт теплопоглинання поверхні і-ϊ огороджувальної будівельної конструкції, який визначають за формулою, наведеною у СНІП ІІ-3.
Примітка. При розрахунках за формулою (4.8) нумерацію шарів огороджувальної будівельної конструкції слід приймати у напрямку від внутрішньої до зовнішньої поверхні цієї конструкції.
Рисунок 4.1 — Залежність коефіцієнта нерівномірності М від товщини акумуляційного шару підлоги mb для різних коефіцієнтів циклічності kb
4.7 Для визначення коефіцієнтів теплозасвоєния поверхні окремих шарів огороджувальної будівельної конструкції слід попередньо обчислити теплову інерцію D кожного шару за формулою, що наведена у СНІП ІІ-3,
D = R1 s1 + R2 s2 + … + Rn sn (4.9)
де s1,s2, …, si, …, sn, — коефіцієнти теплозасвоєння матеріалу окремих шарів, Вт/ (м2 •°С),
які приймають за додатком 3 до СНІП ІІ-3;
R1, R2, …, Ri, …, Rn — термічні опори окремих шарів огороджувальних будівельних конструкцій, (м2•°С) /Вт, які обчислюють за формулою
Ri = δі / λі (4.10)
де δі — товщина і-го шару, м;
λі — коефіцієнт теплопровідності матеріалу і-го шару, Вт/ (м •°С), який приймають за додатком 3
до СНІП ІІ-3.
Примітка. У будинках і спорудах, де використовуються ЕКСО ТА, внутрішні перегородки при міщень рекомендується виконувати з цегли або іншого матеріалу з великим коефіцієнтом тепло засвоєння.
4.8 Коефіцієнти теплозасвоєння внутрішньої поверхні огороджувальної будівельної конст рукції Yini, Вт/ (м2 •°С), слід визначати покроково.
4.8.1 Якщо перший (внутрішній) шар огороджувальної будівельної конструкції має теплову інерцію D > 1, то
Yini = si (4.11)
4.8.2 Якщо D1+D2+…+Dn-1 < 1, але D1+D2+…+Dn > 1, то коефіцієнт Yini слід визначати послі довно з розрахунками коефіцієнтів теплозасвоєння внутрішньої поверхні шарів огороджувальної будівельної конструкції, починаючи з (n-1) -го шару до першого, такими кроками:
– для (n-1) -го шару — за формулою
Yn-1 = (Rn-1 • s2n-1 + sn) / (1 + Rn-1 • s n-1); (4.12)
– для і-го шару (i = n-2, n-3, …, 1) — за формулою
Yi = (Ri • s2 i + Yn+1) / (1 + R i • Yn+1); (4.13)
ДБН В.2.5-24-2003
Коефіцієнт Yini приймають рівним коефіцієнту теплозасвоєння поверхні і-го шару Yi.
4.8.3 Якщо для огороджувальної будівельної конструкції, що складається з n шарів, D1+D2+…+Dn-1 < l, то коефіцієнт Yini слід визначати послідовно з розрахунком коефіцієнтів Yn, Yn+1, …, Yi
– для n-го шару — за формулою
Yn = (Rn • s2 n + αse) / (1 + Rn • αse); (4.14)
– для і-го шару (i = n-2, n-3, …, 1) — за формулою (4.13). У співвідношеннях (4.11) — (4.14) позначається:
D1,D2, …,D n — теплова інерція відповідно 1-го, 2-го, …, n-го шарів будівельної конструкції, яку визначають за формулою (4.9);
R1, …, Rn-1, Rn — термічні опори, (м2 •°С) /Вт, відповідно і-го, …, (n-1) -го і n-го шарів будівельної конструкції, які визначають за формулою (4.10);
s1, …, s2, …, sn-1, sn, — коефіцієнти теппозасвоєння матeріалів і-го, …, (n-1) -го, n-го шарів будівельної конструкції, Вт/ (м2•°С), які визначають за додатком 3 до СНІП ІІ-3;
Yn +1 — коефіцієнт теплозасвоєння внутрішньої поверхні (і+1) -го шару будівельної конструкції, Вт/ (м2•°С);
αse — коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні будівельної конструкції, Вт/ (м2•°С), який визначають за таблицею 6
СНІП ІІ-3.
Примітка. Коефіцієнт теплозасвоєння повітряного шару приймають рівним нулю (s = 0). Шари огороджувальної будівельної конструкції, які розміщені між повітряним шаром, що вентилюється зовнішнім повітрям і зовнішньою поверхнею огороджувальної будівельної конструкції, як правило, не враховують.
4.8.4 Для внутрішніх огороджувальних будівельних конструкцій значення Yini визначають так, як і для зовнішніх, але приймають, що в середині огороджувальної конструкції s = 0; для неси метричних огороджувальних конструкцій їх середину слід визначати на половині величини ΣD всієї огороджувальної конструкції.
4.9 Якщо Areght ≤ Aht, то приміщення з ЕКСО ТА, у якому акумуляційний шар підлоги має тов щину mb і теплову потужність Qreghtb відповідає 2.3 і 2.4.
4.10 Якщо Areght > Aht, то слід змінити одне або декілька прийнятих технічних рішень, а саме:

ДБН В.2.5-24-2003
– підвищити теплову потужність нагрівальних кабельних секцій, які укладають в акумуля ційний шар підлоги (до 150 Вт/м2);
– збільшити товщину акумуляційного шару підлоги;
– підвищити теплову потужність догрівачів.
4.11 За необхідності застосування догрівачів у приміщенні з ЕКСО ТА, як правило, приймають одне із таких технічних рішень:
– встановлюють електричні конвектори;
– влаштовують окрему нагрівальну секцію з підвищеним питомим потоком теплоти (до 200 Вт/м2) в зоні найбільшого охолодження приміщення; на ділянках зони найбільшого охолодження не слід розташовувати нагрівальні кабелі акумуляційного шару;
– влаштовують в приміщенні «теплу підлогу» (як додаткову до ЕКСО ТА).
4.12 Житлові, дитячі та спальні приміщення слід обладнувати догрівачами навіть у тих ви падках, коли за розрахунками вони не потрібні (див. 1.4).
4.13 Електричні параметри ЕКСО ТА визначаються так.
4.13.1 Розрахункову електричну потужність, Вт, кабельних секцій, які укладаються в акуму ляційний шар ЕКСО ТА, визначають за формулою
де 24 — період віддачі теплоти на опалення приміщення, год. ;
zb — період накопичення теплоти в акумуляційному шарі (споживання електроенергії), год.
4.13.2 Розрахункову електричну потужність, Вт, догрівачів визначають за формулою
де zc — період роботи догрівачів, год.
ДБН В.2.5-24-2003
4.14 Крок укладання секцій нагрівального кабелю слід визначати аналогічно формулі (3.4).
5 ВИБІР НАГРІВАЛЬНИХ КАБЕЛІВ ДЛЯ ПРИМІЩЕНЬ З ЕКСО
5.1 Для ЕКСО, як правило, слід використовувати нагрівальні секції, виготовлені підприєм-ством-виробником.
5.2 В приміщеннях з постійним перебуванням людей у житлових та адміністративних будинках, а також в приміщеннях лікарень, шкіл, садків, ясел-садків (комбінатів), притулків для старих та інвалідів тощо, де використовують ЕКСО, слід застосовувати двожильні екрановані нагрівальні кабелі.
5.3 Для приміщень з можливим підвищенням вологості або пошкодженням підлоги (санвузлів, кухонь, душових, тваринницьких приміщеннь тощо) слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі.
5.4 Для укладання нагрівального кабелю у бетонну чи цементну стяжку підлог слід вико ристовувати кабель з питомою потужністю не більше 20 Вт/м.
5.5 У тонких підлогах із цементною стяжкою завтовшки не більше 20 мм слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.6 У приміщеннях з обігріванням дерев'яних підлог на лагах, де нагрівальний кабель укладають у межах повітряного прошарку, слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою по тужністю не більше 10 Вт/м.
5.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей або тварин допускається застосування неекранованих нагрівальних кабелів з укладанням безпосередньо на нагрівальний кабель екранувальної сітки із сталевого дроту з розмірами вічок не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою зрівнювання потенціалів (див. 11.19).

 

Читайте статьи на сайте http://teplitca.kiev.ua

Физические характеристики инфракрасного обогрева

Инфракрасное тепло

Инфракрасные обогреватели Билюкс уличные

Промышленные инфракрасные обогреватели

Инфракрасные обогреватели Билюкс бытовые

Длинноволновые инфракрасные обогреватели

Экономное отопление

Обогрев почвы собственными руками

Обогрев теплиц

электрический подогрев почвы

Преимущества отопления тёплых полов

Что такое нагревательный кабель?

ДБН В.2.5-24-2003

Предыдущие статьи